[]В Музеї сучасного мистецтва України відкрилася виставка одеського митця Юрія Зільберберга - одного з визначних скульпторів України.
Виставка представляє Зільберберга-графіка, який ніяк не поступається Зільбербергові-скульптору. В експозиції – майже 30 творів з колекції Музея.
Драматизм, насиченість, фактурність й досягнення відповідності в кожній із робіт митця – надзвичайні. Вони всі проговорюють свої життєві ситуації, позиції через зріз одномоментної фіксованості: тут і зараз.
Сам Юрій Зільберберг запевняє: «Якщо працювати на продаж, а не через любов до справи, то художники як вид людської раси зникнуть». Такий максималізм, можливо, й розшифровує, чому так несподівано потужно і свіжо пролунала графіка художника.
Усі без виключення роботи вирізняються присутністю руху. Навіть у натюрмортах – предмети падають та перекидаються. Також завжди представлені стосунки персонажів, побудова відносин із іншим. Як у тих, хто звично сидить за столом, під деревом, у дворику (здається, на Молдаванці). А коли розумієш, що тут є й добре прихована іронія, ба навіть таке собі «одеське єхидство», то починаєш їх вловлювати.
Юрій Зільберберг займається не «красивістю», але мистецтвом. Він розповідає: «коли йдеш містом і бачиш все це, і не в змозі допомогти ні собакам, ні бомжам... Але й у них, і в смітниках – присутня особлива краса, помітна їхня особлива гармонія форм».
«Юрій Зільберберг, будучи скульптором від Бога і не маючи реальної можливості реалізувати свої знання, уміння і, головне, бачення, втілив їх у темі МІСТА. І це місто – невеселе. Домінуючі тони – тьмяні, приглушені. Але інакше й не може бути, адже основою графіки тут є раритетний нині обгортковий папір радянських часів. Сьогоднішнє життя автор уявляє «колючим». Тому й у міському пейзажі на першому плані – собаки. Хоча, зображуючи класичних бомжів, Юрій Зільберберг іменує їх жебраками... Схоже, що соціальність є домінуючою темою.
Юрій Зільберберг: «Ідеш містом, дивишся, а потім малюєш. Воно якось переварюється несподіваними варіантами. Не можна сказати, що тема превалює над формою – це такий сплав; а інакше воно й не буває, одне без одного не існує. Художник не спроможний думати поза формальними моментами».
Соціальність у справжньому творі мистецтва ніколи не буде домінуючою, а загальний посил – message – завжди виходить, виводить за межі зображеного. Чудова техніка, наявність авторського начала переводять ці щільні, багатомірні графічні аркуші в розряд унікальних: вони відображають умонастрій більшості мислячих громадян України. Залишаючи ефект «стискання» ця графіка відкриває об’ємність світу, навіть і не в найкращий час».
Ута КІЛЬТЕР, арт-критик
«Похмурість і буттєвість» (дещо про графіку Юрія Зільберберга)
Виставка триватиме до 5 вересня 2010 р. (мала виставкова зала, 3-ій поверх Музею).
