Інтернет-галерея.       Продаж картин.  

Жан-Франсуа Міллє(1814-1875)

Біографія. Дитинство

Народився в селі Грюші, що поблизу міста Шербур, це на березі Ла-Маншу. Грамоті навчився в школі при сільській церкві. Як і всі селянські діти, багато допомагав родині в полі. Пізніше він напише: «Природа цього краю залишила в моїй душі незабутні враження, бо вона зберігла в собі таку первісну створеність, що я іноді відчував себе сучасником Брейгеля (мав на увазі Пітера Брейгеля Старого, видатного художника з Нідерландів16 століття)».

Навчання в Шербурі

Помітивши хист в дитині, батьки зробили все можливе, аби син вирвався з села. Його відправили в Шербур, де влаштували в майстерню художника Мошеля, місцевого портретиста. Успіхи Франсуа привели його в іншу майстерню до художника Ланглуа. Той так вірив в учня, що здобув для нього стипендію від муніціпалітету Шербура і право на навчання в Парижі. Так колишній селюк перебрався в столицю.

Колись бабця заповідала йому не малювати нічого ганебного, навіть якщо про таке проситиме сам король. Онук виконав заповіт бабці - і зробив багато корисного для мистецтва Франції, та й всього світу.

Портрети Франсуа Мілле

За першим своїм фахом він портретист. Він брався і малював портрети. Але відчував незадоволення. До того ж в Парижі він навчався у історичного живописця Делароша. Задоволення ані від Делароша, ані від тодішнього Парижу він не відчував. Та й так, бо і Париж пустеля для бідних. Душею він відпочивав у музеї Лувр, бо треба було набрати досвіду, який ніхто не міг йому дати, окрім старих майстрів мистецтва.

• 

  „Автопортрет" 1846 р.

 
• 

  „Портрет Полiни Оно",1843-1844 р.

 
• 

  „Портрет Армана Оно",1843 р.

Поліна Оно — перша дружина художника. Вони побралися у 1841. Через чотири роки Поліна помре від сухот (туберкульозу). Не все гаразд було і з картинами — їх ніхто не купував. Жив художник на гроші від замовлених портретів.

Село Барбізон

Туди їхали не за натхненням. Там просто було дешево жити і це недалеко від Парижу. Село розташоване в лісі Фонтенбло. Мілле згадав, що він селянин і в Барбізоні обробляв землю, як і його батько, а у нечасті вільні години малював картини. Вони потроху продаються. А одну придбав навіть міністр внутрішніх справ за ціну, яка вдесятеро перевищила ціну художника.

Але кількість видатних пейзажистів тут була такою великою, що село уславилось на весь світ. Малював пейзажі і Мілле. І почував, що стає майстром, не схожим ні на кого. А в мистецтві це, після здібностей і працездатності, - головне.

Серед художників - іноземців Мілле приятелював з англійцем віртуозом Фредеріком Лейтоном, залишаючись ні в чому на нього не схожим.

Сільська Франція 19 століття

• 

  Сіяч, Музей красних мистецтв, Бостон, США.

 
• 

  Пралі на річці

 
• 

  Селянка пече хліб

 
• 

  Пастушка, Лувр, Париж.

Збирачки хмизу. Маленький шедевр

Збирачки хмизу, Москва.

У Мілле майже неможливо знайти картини великі за розмірами: довжина уславленого полотна «Анжелюс» - 66 см, «Збирачок колосся» - 111см, «Відпочинку на жнивах» - 116 см. І ці, здається, найбільші.

Маленьким шедевром стали і «Збирачки хмизу», 37 на 45 см всього. Так французьких жінок ще ніхто не писав. Дві маленькі постаті намагаються витягти суху деревину, що застрягла. Працю, яку гідно б робити худобі, роблять дві селянки, самі, не чекаючи допомоги. Це той страшний світ, де допомоги просто не дочекатись.

Дослідники дивувались — нема ні ефектної композиції, ні яскравих фарб. Нікого не вбивають і ніхто не кричить. А глядачі хапались за серце. Міллє навертав обличчя буржуазного суспільства до народу, до надмірної праці селян, до співчуття тим, хто важко і страшно працює на землі. Він навертав суспільство (і мистецтво Франції) до гуманізму. І це перекривало і маленькі розміри картин Міллє, і відсутність колористичних скарбів, театральних жестів, криків тощо. В мистецтво поверталася гірка правда сьогодення.

Його поклик почули. Міллє став авторитетом. І як завжди, одні закричали про його заполітизованість, інші вбачали в ньому надзвичайність. Його картини стали добре купувати.

Колись «Збирачок хмизу» придбав Третьяков. Ні, не Павло, що купував і підтримував російських художників, а потім подарував москві галерею, що носить його ім'я. Придбав брат Павла — Сергій Третьяков, що колекціонував твори митців Європи. Зазвичай він відсилав гроші в Париж своєму агенту, а той, на свій розсуд побачивши гідне, купував і відсилав у Москву. І розсуд, і купівля виявились дуже вдалими. В Москві це майже єдина (окрім ще одного пейзажу) картина Міллє. Зате - шедевр.

Два визнані шедеври: «Анжелюс» і «Збирачки колосся»

• 

  «Анжелюс» - вечірня молитва про померлих

 
• 

  «Збирачки колосся», офорт, після 1857 р.

 
• 

  Сбирачки колосся