Життєпис подій і творчості
Дитинство
Олександр Олександрович Мурашко народився 26 серпня 1875 року в Києві.
До семи років жив біля містечка Борзна на Чернігівщині, де виховувався бабусею, простою селянкою, яка своїми оповідями про героїчні часикозацтва і народною мудрістю пробуджувала в дитини уяву, любов до природи.
Після одруження матері, Марії Іванівни Крачковської, хлопець переїздить до Чернігова, де в його вітчима, Олександра Мурашка, була невеликаіконописна майстерня. Господар став активно залучати пасинка до роботи.
Наприкінці 1880-х, отримавши замовлення на проведення оформлювальних робіт (ґрунтування стін, малярні і позолотні роботи, виготовлення меблів), вітчим разом із сім'єю й майстернею перебирається до Києва.
Підліток опинився в центрі знаменної події, яка сколихнула художні кола Російської імперії: на його очах народжувались розписиВолодимирського собору. Олександр спостерігав за роботою таких майстрів, як В. Васнєцов, М. Нестеров. Саме вони та професор Адріан Праховпершими звернули увагу на потенціал «худого, високого, лохматого, соромливого» підлітка.
Малювання для Мурашка стає сенсом життя:
Київ
Київ був містом, яке Мурашко по-справжньому любив:
| « | «тут сонце, тут чудесна природа, тут власна культура...» | » |
В 1907 році художник повертається в батьківський дім. Починається час активної роботи, спрямованої на створення своєї самобутньої образно-пластичної системи.
Від традиції Мурашко переходить до новаторства. В його живописі органічно з'єднались імпресіоністична пленерність і етюдність з чіткою організацією форм, їх декоративним узагальненням і монументалізацією. Все це сповнене силою емоцій художника — темпераментного, динамічного, із почуттям краси світу в душі.
Прагнення віднайти нову формулу мистецтва, яка б відповідала характеру часу, стало рисою початку ХХ століття. В Україні митець Мурашко став першим, хто пішов шляхом пошуків та експериментів. Від імпресіоністів йде його ескізність, від арт нуво манера писати широким пензлем, а реалізм оберігав від порожньої формотворчості. Його художня манера схожа з віртуозною художньою манерою шведського художника Андерса Цорна (1860—1920). Але й віртуозу Цорну далеко до колористичних скарбів, що мав не менш талановитий Олександр Мурашко. За ним йшли А. Манєвич, Ф. Кричевський, О. Богомазов, О. Екстер, А. Петрицький тощо.
«Селянська родина» — одне з найвідоміших полотен майстра на народну тематику
| « | «В студії було більше пошуків, цікавіше. Кожному учню Олександр Олександрович намагався відкрити очі на природу і показати, як передавати природу живописом. Він застерігав від розмальовування та від чорноти в картинах. Він вчив зустрічатися з природою як зі святом...» | » |
Після смерті батька в 1910 Мурашко продає квартиру на Малій Житомирській і купує невеликий будинок з садом на Лук'янівці, будує майстерню. Йому подобається тихе передмістя, де так чудово працювати. Мріє перетворити вулицю Боггоутівську на своєрідне «мистецьке містечко», пропонує друзям оселитися поруч.
Перерване життя
Останні роки життя митця були складними і суперечливими для майстра. З одного боку, втілено його давню мрію — в 1917 році відкрито Українську Академію образотворчого мистецтва. Мурашко був одим із найактивніших її організаторів. До роботи в Академії були залучені такі видатні українські художники, як Георгій Нарбут, Федір Кричевський, Абрам Маневич, Михайло Бойчук, Микола Бурачек. Сам Мурашко очолив одну з майстерень живопису.
З іншого боку — викладання, робота в Художній Раді при Народному Комісаріаті освіти забирали безліч сил і часу. Ось як про це писав сам художник у1918 році:
| « | «Майже два роки нічого не роблю, всього мене втягнуто в організацію художнього життя України, і питання стоїть настільки гостро і складно, що уникнути цього нема жодної можливості. Але твердо сподіваюсь, що, віддавши належне суспільності, буду відпущений для тихої праці...» | » |
Але навіть в небагатьох творах складного постреволюційного часу, явно проступають нові риси його живописної манери. В картині «Жінка з квітами» Мурашко немов повертається до часів юності, до уроків Рєпіна. Художник легко і точно моделює пластику жіночого обличчя, фігури, оперує тональними переходами, світлотінню. Але завіса, що слугувала тлом, сукня моделі, квіти в її руках написані широко, експресивно, точно. В них — той, звичний Мурашко, з його декоративним багатством реального життя.
Могила Олександра Мурашка
Олександра Мурашка було вбито червневої ночі 1919 року неподалік від власного будинку на Лук'янівці пострілом в потилицю — так, як звикла стріляти, прийшовши під час жовтневого перевороту «людина з рушницею», бандитський гегемон. Це не було випадковістю — в Україні розпочався час розправи над національним мистецтвом і загалом українською національною культурою.
Похований в Києві на Лук'янівському цвинтарі (дільниця №20).
Основні твори
Твори Олександра Мурашка зберігаються в музеях України, Угорщини, Білорусі, Росії, Азербайджану.
- Основні твори (подано у формі таблиці):
- Портрет Миколи Петрова, 1897—1898
- Портрет Олени Мурашко, 1898—1899
- Портрет Ольги Нестерової, 1900
- Похорон кошового, 1900
- Парижанки. Біля кафе, 1902—1903
- Дівчина в червонім капелюшку, 1902—1903
- Дівчинка з собакою. Портрет Т.Язевої, 1903—1904
- Портрет професора Адріяна Прахова, 1904
- Зима, 1905
- За п'яльцями. Портрет Єлени Прахової, 1905
- Карусель, 1906
- Старий вчитель. Портрет Миколи Мурашка, 1906
- На кормі. Портрет Жоржа Мурашка, 1906
| - Сонячні плями. Портрет Жоржа Мурашка, 1908
- Портрет Маргарити Мурашко, 1909
- Благовіщення, 1909
- Портрет Людмили Куксіної, 1910
- Портрет Вери Дитятіної, 1910
- Портрет Вери Єпанчиної,1910
- Біля ставка. Портрет Маргарити Мурашко, 1913
- Селянська родина, 1914
- Праля, 1914
- Портрет старої жінки, 1916
- Жінка з квітами, 1918
- Автопортрет, 1918
|
- Реферати:
"Мурашко Олександр Олександрович – видатний живописець ХІХ-ХХ ст. в Україні"
- "Мурашко Олександр Олександрович - педагог, громадський діяч"
- Галерея творів О. О. Мурашка
