Походження
Худ.П'єр Прудон. Портрет Талейрана.
Офіційно його батько чиновник Шарль Делакруа. Багато говорили, що його справжнім батьком був Шарль, тільки на прізвище Талейран.
Цинічний і впливовий міністр Шарь Талейран і справді мав декілька коханок, не погребувавши і своєю племінницею.
Нам це не варто уточнювати, адже Ежен рано залишився без батьків і виживав самотужки. Саме це загартувало його характер і відбилося в поведінці. Ежен - четверта дитина в родині.
[ред.]Навчання
Класичну освіту Ежен отримав у елітарному Імператорському ліцєї Луї Великого ( Луї-ле-Гран ). 1814 р. померла його мати і юнака забрала до себе родина його старшої сестри. Серед родичів Делакруа-відомий портретист Анрі Різенер (1762—1828). Ежен багато малював з дитинства, після роздумів сам вирішив стати художником. Першим вчителем бувв Пьєр Нарсіс Герен (1774—1833).
Ще більший вплив на юнака мав музей Лувр, куди (як військові трофеї) Наполеон 1-й почав звозити картини з пограбованих країн. Саме в Луврі Делакруа побачить твори майстрів Італії, Іспанії, Фландрії, Голландії. Потужне враження на нього справив фламандець Рубенс, менше - представники Венеції - Тіціан і Веронезе.
[ред.]Перші твори
Париж мав давню традицію виставок в Луврі — так звані Салони.
У 1822 р. Делакруа вперше виставив в Салоні свій твір — «Човен Данте» (Лувр, Париж). Темою стала сцена з «Божественої комедії» Данте Аліг'єрі (1265—1321). Під час малювання Ежен прохав читати йому поему. Данте у супроводі давньоримського поета Вергілія мандрує адом в уяві. Жах перед мучеництвом грішників і спробував передати молодий митець.
Велике за розміром полотно (2 на 2,5 метри) побачили не тільки через розмір, а й через талант. Особливо допитливі помітили і вплив великого Рубенса, але без використання цитат з картин фламандця.
Перші сюжети картин художнику навіяли літературні твори — Данте, Шекспіра, Байрона. У 1825 р.він відвідав Британію. Велике враження на митця справили картини англійця Джона Констебла, живого на той час. Нечасто в творчому доробку Делакруа з'являлися натюрморти, але вони є («Натюрморт з омаром» 1827, Лувр, Париж).
Спробував Делакруа писати й портрети. Серед перших - «Портрет барона Швитера» (1827, Лондон, Нац.галерея), свого приятеля. Худорлявий приятель у повний зріст на тлі парку — нічого зайвого. Делакруа нечасто писатиме портрети, але серед них будуть геніальний Фредерік Шопен (1810—1849) та письменниця Жорж Санд (див. портрет Шопен і Жорж Санд). Серед паризьких знайомих Делакруа і англійський художник - віртуоз Фредерік Лейтон (1830 - 1896), майбутній президент Королівської академії мистецтв в Лондоні.
Захоплювався митець й образом гетьмана Івана Мазепи. Під впливов творів видатних письменників доби романтизму - Вольтера, Байрона, Гюґо, Делакруа малює картину "Мазепа на вмираючему коні" (1828).
[ред.]Свобода веде народ на барикади
Бурхливі 1830 та 31 роки запам'ятались багатьом. В Російській імперії національно-визвольне повстання підняли поляки, що не примирилися з втратою своєї державності. Повстання було жорстоко придушене. З Польщі почалася велика еміграція.
А в Парижі було своє повстання, і Париж заливали кров'ю бунтівників. Чимало біди наробила й пошесть(епідемія)холери. Так що в Парижі і в світі поговорити було про що.
На бурхливі події в Парижі Делакруа відгукнувся картиною «Свобода веде народ на барикади». В картині дивним чином поєднані фігури міфологічні (алегорія Свободи з прапором Франції) з фігурами брутальної дійсності(Гаврош, мс'є в капелюху Болівар, трупи розстріляних). Сенсацією ставали різні картини Делакруа. Здається, його «Свобода» стала сенсацією на всі віки, а не тількі в бурхливі 1830-ті. Ще дивнішим стала звістка про придбання полотна у Лувр. Це було офіційне визнання митця,але буржуазне суспільство зустрічає картину осудом й досі.
Історичний живопис
Страта дожа Маріно Фальєро, худ Е. Делакруа
Делакруа не полишав картини на історичні сюжети. Вони стосувалися як історії давньої(«Баталія під Таєйбургом»1837, Версальський палац), так і сучасної («Різанина га грецькому острові Хіос», 1824, Лувр, Париж).
Особливе місце серед історичних картин Делакруа посіло полотно «Загарбання хрестоносцями Костянтинополя»(1841, Лувр). Це давній сюжет в мистецтві Західної Європи. Його розробляли ще в Середньовіччі на мініатюрах в рукописах. Делакруа напише полотно розміром 4 на 5 метрів і пов'язане з мініатюрами лише сюжетом.
Це було замовлення від влади. Король Франції Луї-Філіп розпочав благоустрій в Версалі. І для Зали хрестових походів замовив картину Делакруа. Той поставився до замовлення прискипливо : навіть вивчів мемуари графа де Бодуена, що був свідком страшної події четвертого хрестового походу. Деяка театралізація виконання не завадила побачити трагедію пограбованого міста, руйнації, загибелі мешканців. В чомусь картина нагадувала і «Різанину на острові Хіос», та полотно позбавлене недоліків картини «Прихильність імператора Траяна до полоненої матері»(1840, Руан, музей мистецтв).
Звертався Делакруа і до трагічних сторінок історії інших країн-"Страта дожа Венеції Маріно Фалєро", Уоллес колекція).
[ред.]Творчий спад
Делакруа хворів на сухоти (туберкульоз). І працювати над картинами великого розміру ставало все важче. Окрім періодів натхнення прийшли й періоди спадів у настрої та в працездатності.
Він пише невеличкі картини з біблійними та літературними сюжетами («Овідій на засланні в краю скіфів», «Викрадення Ребекки»). Але це не йде в порівняння зі «смертю Сарданапала» чи пристрастною « Свободою, що веде народ на барикади ».
Особистою драмою життя жінки і матері стала і картина «Медея готується вбити власних дітей»(1862, Ліль, музей мистецтв). На жаль, картина мало відома широкому загалу.
У 1851 році його обрали в міську раду міста Париж, а в 1855 році нагородили орденом Почесного легіону.
Делакруа помер 13 серпня 1863 року в Парижі.
