Джованні Белліні народился в 1430 році, імовірно, у Венеції, (за іншими даними — у 1426 році). Син Якопо Белліні (1400—1471), у майстерні якого разом з братом Джентіле Белліні розпочав навчання живопису і власну кар'єру хужожника.
Малював портрети та різні релігійні композиції. Ранні роботи Джованні Белліні створені під впливом його шурина Мантенья.
Особистий стиль Джованні виробився у 70-і роки XV століття («Мадонна під деревом», 1487; «Мадонна зі святими», 1488).
З картини «Мадонна зі святими» (1505), починається останній період творчості митця 1505. Наприкінці життя Белліні став найкращим живописцемпейзажів. Альбрехт Дюрер писав про нього у 1506 році: "Він дуже старий, але він усе ще найкращий художник".
Стиль Джованні Белліні коливав від статичної манери венеціанських робіт середини XV сторіччя до гармонії і пишноти робіт епохи Високого Відродження, як, наприклад, у вівтаріЦеркви Святого Захарія, Венеція (1505). Митець запровадив м'які тони, гармонію в композицію і використовував світлі кольори, що гарно вплинуло на наступне покоління живописців. На само́го ж митця, вважається, вплинула голландська школа з її зосередженням на деталях. Цей же вплив, водночас не приводить митця до еклектизму, йому вдається дуже гармонійно поєднувати кращі здобутки сучасних йому образотворчих шкіл.
У Джованні Белліні різноманітна тематика, чимало Мадонн. Визначна новація — введення у картину пейзажу, причому не пов'язаного з основним сюжетом художнього твору. Твори митця — емоційні, але дуже м'які, дарують відчуття спокою і благодаті.
Художник писав переважно олійними фарбами, а не темперою. Са́ме з серед. 70-х рр. XV ст. Джованні оволодів новою для Венеції технікою олійного живопису. Колорит майстра набув насиченості й теплоти. Твори Джованні Белліні (Мадонни, вівтарні образи, сцени з Євангелія на тлі пейзажу, алегорії та портрети) відзначаються спокійною величчю, глибиною почуття та поетичністю.
Як офіційний художник Венеціанської республіки, малював портрети дожів, що очолювали уряд. Після смерті Джованні Белліні цю посаду отримав Тіціан Вечелліо.
Для релігійного живопису України цікава спроба Белліні використати надбання Візантії в своєму творі «Мадонна з грецьким написом» Мілан, Брера. Відомо, що візантійські греки постіно емігрували до Італії та Венеції. Привозили вони й свої ікони, які зберігали давні, непривабливі італійцям канони (площинність, суворість образів, знакове зображення середовища замість реального, підкорення давнім авторитетам, відмова від пошуків нового). Майстри Венеції залишили все це в минулому й навернулися до привабливої реальності. Джованні таки пригадав давні канони (сумна Богородиця, тло без краєвидів, одноманітні фарби), але багато й нового. Жоден сучасний майстру грек не зміг би так намалювати зморшки одягу Богородиці чи обличчя маленького Христа. Призначення образу православним підтверджує й грецький напис зверху, як на іконі, що дав пізню назву твору.
Художник-гуманіст, Джованні Белліні виступає як сміливий новатор, творчість якого підводить венеціанських майстрів до розквіту Високого Відродження, таким чином Белліні зробив венеціанську мистецьку школу найкращою у добу Ренесансу і однією з головних у західному мистецтві.
Джованні Белліні в Україні
Музей мистецтв імені Богдана та Варвари Ханенків В Києві демонструє свою "Мадонну з немовлям" Джованні Белліні. Картину довгий час вважали роботою невідомого майстра попри її високі художні якості. Саме це вберігло картину від реквізиції в радянські часи та продажу за кордон, як вивезли й продали оригінал Лукаса Кранаха Старого з цього ж музею, назавжди втраченого Україною.
Оригінал Джованні Белліні впізнав італієць Д.Фьокко лише у 1958 році, коли картини з музеїв СРСР продавали нечасто.
