Фра Анджеліко (Fra Angelico) (власне ім’я Гвідо ді П'єтро, ім’я після постригу Джованні да Ф'єзоле, прозвище Іль Беато (Блаженний)), (1387-1455) —італійський живописець, чернець-домініканець, майстер епохи Відродження.
З 1408 року монах домініканець у Фьєзолі. Отримав у монастирі ім’я фра (барат) Джованні, пізніше його почали називати Беато (блаженний) та Анжеліко (ангельський) – за добродійне життя та благочестя (за словами вазарі ніколи не брався до роботи без молитви), а також за витонченість стилю та вишуканість його мистецтва. Ймовірно вчився у монастирського мініатюриста кінця XIV століття близького до готичного стилю. Його ранні роботи «Страшний суд» (1430-1433) і «Коронування Марії» (1434-1435) за манерою близькі до піздньоготичної мініатюри з її слабким розвитком просторових відносин. Працював у Фьєзолі, Флоренції, Кортоні, Орвієто та Римі, був настоятилем монастиря Сан-Марко у Флоренції.
Фра Анжеліко відносять до флорентійських живописців. Його роботи відрізняються сильним релігійним почуттям, але позбавленні середньовічного аскетизму. Пізні твори Анжеліко – цикл фресок у монастирі Сан-Марко у Флоренції (1439-1445) і розпис капели святого Миколая у Ватикані (1447-1455) виконані уже в узагальненій манері з використанням засобів передачі об’єму та простору.
Твори Анджеліко пройняті відчуттям радості життя, поезії і відзначаються ніжним, світлим колоритом.
Найбільш прославлені композиції—«Коронування Марії» (Лувр, Париж), «Благовіщення» (Кортона), фрески у Ватікані (Рим)
Джерела, посилання і література
